Продлолжаем блог гражданина Великобритании украинского происхождения Stepan Luczka, который вместе с друзьями старается посещать матчи украинских команд в Европе. "Динамо", "Шахтер", "Днепр", сборная – все ощущали поддержку "британских казаков" с баннером "We are the kozaks". В 2012 году он в компании из нескольких отчаянных фанатов отправился на чемпионат Европы в Украину из Великобритании на машине.

Степан изучает украинский язык и пишет нам именно по-украински. Орфографию и пунктуацию частично оставляем как есть – не судите строго. День в житті футбольного журналістаТиждень після виїзд в Словенії де козаки вболівали за Вкраїну на трибунах, цей тиждень був дуже інакшим. Мав я нагоду жити як журналістом на день на матч Лаціо-Дніпро в Ліги Європи, тому шо отримав акредитацію на матч.

12 годин перед рейс, собі забруднював свій квиток. Цей квиток був резервний, і мене тільки би пустили на літака як було місця на рейс. Багато разів так летчу, і деколи мені попаде, а деколи і ні. Поїхав в аеропорт і чекав з великою надією біля літака, щоби місця було. Цього разу пощастило мені! Взяв моє місце і полетів до Риму.

Прилетів десь годину запізнений, а заки доїхав до центру потягом, то вже було 15:00. Тому що мав бути в готелі де команда жила о годині 16:45, собі дуже скоренько полазив по Римі. Мені це не було важливо тому шо це був другий раз в Римі, перший раз був в 2006 році коли збірна грала проти Італії. Сів у таксі і їхав до готелю де команда жила.

20 хвилин у машині де водій зварював і їздив як варят, але вдячний що завів мене і приїхав до готелю не ранений. Задзвонив до колеги мого і мене зустрінув у лоббі. Тут собі поговорили і чекали на виїзд до стадіону. Я спокійно сидів і дивився як ціла команда під мною йшла. Пізнав всіх українських футболістів, та і ще декотрі інших футболістів.

Так у мене було неймовірно що був так близько до них і думав що це мрія якась а не в реальному житті. Пішли надвір де 2 автобуси і міліція чекала. Перший автобус був для команду, а другий автобус був для всіх журналістів, жінки футболістів, і ще одне місце мені. Автобуси мали лишити готель 16:45, але навіть в Італії була українська точність і лишили готель десь 17:15.

Стадіон не був далеко, але міліція нас повезла, і всі дороги заблокувала щоби нам було прямий подорож. Через всі червоні світла поїхали, і люди по вулиці всі на нас дивилися. Я сам ще ніколи так не бачив, і не їздив. Через хвилин 15, приїхали до стадіону. Тут зареєструвалися і наші акредитації показали.

Вже у стадіоні, я собі трошки так собі полазив. Знайшов зал де всі прес-конференції використають, а потім знайшов трибуни де всі журналісти сидять. Зараз стадіон був порожний. Десь 40 хвилин перед матчу пішов всередині тому шо було холодно (Це вже не по-козацькому) але пішов собі зігрітися. Тут знайшов маленький буфет то взяв собі щось перекусити.

Через пару хвилин, зустрінув мого знайома від 2+2 Костянтин Андрюк. Собі говорили, а потім пішли на трибунах взяти місця на матч. Цей раз як виходили на трибунах, думав що побився повного стадіону, але на жаль ще був порожний. Дуже інакша атмосфера була ніж цього разу і останній раз як був на стадіоні.

Матч почався, і в треті хвилині, Дніпряний захист був зламаний. 1-0 Лаціо. Це не був початок до матчу який Дніпряни хотіли. Я з Костю між собою говорили про матч, і перший тайм скоренько пройшовся без багато шансів або небезпечні моменти. В другому таймі, Дніпряни краще грали і гол забив Бруно Гама. 1-1.

На жаль пару хвилин після рівнення, був другий гол в користі Лаціо. Великий рикошет був, і Бойко був як вболівальник і дивися як м'яч полетів у воріт. Шансів багато вже не було для Дніпряни, і в додатковий час Лаціо третий гол забили і Мітчелла закінчився 3-1. Після матчу, пішов на перс-конференцію де головний тренер Мирон Маркевич дав інтерв'ю.

Після інтервю, пішов до мікст-зони, це місце де всі журналісти йдуть та роблять інтерв'ю з гравцями після матчу. Тут я чекав з Костю, і він зробив інтерв'ю з Селезньовом та Чигринським, а Артем Федецький дав інтерв'ю Романові Бебехові. Я мовчав і нічого не говорив (це не моя робота) то собі зняв багато фото і відео!!Після всі інтерв'ю, час додому.

Рейс мій був 07:00 в п'ятницю, але команда летіла назад в той вечір. Я собі подумав гуляти в центрі, але я один самий був, змучений і холодний, поїхав у аеропорт на автобус з командою/журналістами. Тому що не хотів докучати футболісти перед матчу, в аеропорті подумав собі що це тепер нагода зфоткатися з гравцями.

Ще до того в мене є футболка збірна яку я всюди собою беру щоби гравці на неї автограф дали. Селезньов підписав і також В'ячесав Єзерський. (Коноплянка підписав мені пару місяців назад як був на товариський матч Уатфорд-Севільія в Англії). Зфоткався з Безусом, Селезньовом, Бойком та і ще Муроном Маркевичем.На жаль дуже хотів з Федецьким зфоткатися, тому що в мене була ідея, але не по трапилось і його не бачив.

Ідея моя: хотів його попросити щоби він написав на футболці СЛАВА ВОЇНАМ АТО і автограф. Я би тобі лотерею тут в Англії зробив. Приз: збірна футболка з автографами і текст від Федецького. Всі гроші які я б зібрав, би дав на фонд АТО! (Артем, як що ти може це якось прочитав, то прошу дай чути і може зробимо?)Всі футболісти вже пішли.

Лишилось журналісти. Я Костю попросив щоби на жарт фото зняв зі мною з Цигаником та Лободу. Зробити так щоби виглядало що вони мені давали інтерв'ю для телеканал 2+2. Мали маленьку розмову, і я Циганикові говорив що я з ним зфоткався минулого тижня у Маріборі. Він мене пам'ятав!! (Можна читати про виїзд у марібор ТУТ.) Був дуже радий і вдячний щось вони постояли на фото і мене потерпіли!!! :)))Я з Костю жартував що я з Маркевичом інтерв'ю робив і він говорив що я найкращий журналіст у світі (це він так говорив, не я) але на жаль реальність було так:Я ще з Костю жартував що напевно 2+2 мені роботі дадуть на програмі Про Футбол і Циганика та Лободу вигнають.

. ;))) але не жаль, всі ці жарти скоренько скінчили, і також мій день як 'журналіст'.Мав 8 годин чекати до мого рейс, то почав вам мій блог писати, а потім знайшов собі тихенький куток в терміналі і собі лях спати на підлозі на пару годин. Я не думаю що журналісти так собі живуть і сплять в аеропорті?Я дуже вдячний що мав таку нагоду, стати 'журналістом' на одного дня, але думаю що мені краще перед матч по сто грам випити, і на трибунах вболівати щоби підтримувати будь яку українську команду, або нашу збірну!!Чи подобались мені – 100%! Як би було ще раз нагода так мати – 100%!На разі бувайте здорові, нехай щастить!!Слава Україні!!Цей блог англійською.

Твіттер: @DonetskWay2012Фейсбук: Donetsk WayВебсайт: https://donetskway. wordpress.com.